Звільнення за власним бажанням зазвичай передбачає письмове попередження роботодавця за два тижні. Такий строк дається для того, щоб роботодавець мав можливість організувати заміну працівника.

Водночас закон передбачає винятки, коли працівник має право звільнитися у будь-який день, без обов’язкового відпрацювання.

Коли відпрацювання не потрібне

Відповідно до статті 38 КЗпП України, двотижневий строк не застосовується, якщо є поважні причини, зокрема:

• переїзд на нове місце проживання;
• переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість;
• вступ до навчального закладу;
• неможливість проживання в цій місцевості за станом здоров’я (за медичним висновком);
• вагітність;
• догляд за дитиною до 14 років або дитиною з інвалідністю;
• догляд за хворим членом сім’ї або особою з інвалідністю I групи;
• вихід на пенсію;
• прийняття на роботу за конкурсом та інші обґрунтовані підстави.

У кожному з цих випадків працівник має надати роботодавцю документальне підтвердження відповідної причини.

Ще одна важлива підстава

Працівник має право звільнитися без відпрацювання, якщо роботодавець порушує трудове законодавство або умови колективного чи трудового договору. Це прямо передбачено частиною третьою статті 38 КЗпП України.

Способи припинення трудових відносин

В українському законодавстві існує три основні підстави припинення трудових відносин:

• з ініціативи працівника (статті 38, 39 КЗпП);
• за угодою сторін (пункт 1 статті 36 КЗпП);
• з ініціативи роботодавця (статті 40, 41 КЗпП).